Що таке нотаріальний переклад документів і коли він потрібен
Нотаріальний переклад – це переклад офіційного документа, виконаний дипломованим перекладачем, під яким нотаріус засвідчує справжність підпису та кваліфікацію виконавця. Сам текст перекладу нотаріус по суті не перевіряє: його роль в іншому. Саме тому нотаріальний переклад документів (https://etalon-agency.com/uk/services/notarized-translation) надає іноземному папері юридичної сили і робить його придатним для подання до державних органів, судів, консульств та банків. Готовий переклад підшивається до оригіналу або до нотаріально засвідченої копії.
Що саме засвідчує нотаріус
Тут криється часта помилка. Нотаріус звіряє паспорт перекладача та дані його диплома, вносить відомості до реєстру і засвідчує справжність підпису, поставленого в його присутності. За змістову точність перекладу відповідає перекладач, ставлячи підпис, за зміст оригіналу відповідає той, хто документ видав. Відповідальність розділена, і це принципово для розуміння процедури.
На практиці розрізняють два види засвідчення:
- засвідчення лише підпису перекладача;
- засвідчення підпису перекладача разом із копією документа.
Від засвідчення печаткою бюро перекладів нотаріальне відрізняється рівнем: печатка підтверджує, що працював штатний дипломований фахівець, тоді як підпис і печатка нотаріуса надають документу офіційного статусу для державних інстанцій.
Коли потрібен нотаріальний переклад
Потреба виникає у двох напрямках. Перше: виїзд за кордон, оформлення віз і подання паперів до консульств, вступ до закордонних вишів, працевлаштування, укладення або розірвання шлюбу з іноземцем, оформлення спадщини, отримання посвідки на тимчасове чи постійне проживання або громадянства. Друге: подання іноземного документа всередині країни, коли довідку, свідоцтво чи довіреність, видані за кордоном, потрібно подати українському ДРАЦСу, суду, банку чи нотаріусу.
Найчастіше засвідчують особисті та юридичні папери: паспорти та ID-картки, свідоцтва про народження, шлюб і розлучення, довідки про несудимість, дипломи та додатки до них, довіреності, судові рішення, статутні документи компаній. Тип документа на процедуру майже не впливає: засвідчити можна будь-який письмовий текст незалежно від обсягу й тематики.
Апостиль, легалізація та порядок оформлення
Багато хто плутає послідовність дій, і через це документи доводиться переробляти. Загальне правило таке: апостиль зазвичай проставляється на оригінал до перекладу, а потім перекладається й текст самого штампа. Апостиль підтверджує справжність підпису, печатки та повноважень органу, що видав папір, і діє в країнах, які приєдналися до Гаазької конвенції 1961 року. Якщо країна призначення в конвенції не бере участі, замість апостиля застосовується складніша консульська легалізація з ланцюжком засвідчень.
Окремі документи мають обмежений строк дії, тому апостилювати й перекладати їх варто незадовго до подання. Точний порядок диктує сторона, що приймає: одні відомства вимагають переклад, підшитий до оригіналу, інші приймають копію, треті вимагають роботу лише акредитованого перекладача країни призначення. Уточнити вимоги конкретної інстанції до замовлення послуги дешевше, ніж оформлювати папери повторно.