VAR у футболі: як він вплинув та яке його майбутнє

VAR зробив суддівські рішення точнішими, але додав пауз і нових приводів для суперечок. Футбольні новини регулярно повертають цю тему в інформаційний простір щоразу, коли скасований гол або призначений після перегляду пенальті змінює хід сезону.

VAR (Video Assistant Referee) — це система відеоасистента арбітра, яка допомагає головному судді приймати рішення у ключових спірних епізодах за допомогою повторів із різних камер. Офіційно її внесли до Правил гри у 2018 році після кількох років тестування на міжнародних турнірах і в національних лігах.

За протоколом він втручається не “у все підряд”, а в ключові епізоди, де ціна помилки найвища. Команда відеоарбітрів працює у відеокімнаті, переглядає повторам з різних камер і або підтверджує рішення, або радить головному арбітру перевірити момент на моніторі біля поля.

голи (офсайд, фол перед взяттям воріт, гра рукою тощо);
пенальті (призначення або скасування);
прямі червоні картки;
помилкова ідентифікація гравця.

Як VAR вплинув на футбол

Перший і помітний ефект: відчуття справедливості підросло. Коли камера показує контакт у штрафному або офсайд у кілька сантиметрів, арбітру легше виправити “явну помилку”, а не сперечатися з натовпом інтуїції. Ми бачимо менше вироків “на око” у найгучніших моментах. Це важливо в плей-оф Ліги чемпіонів, на Євро чи під час чемпіонатів світу, де одна помилка здатна зламати історію матчу.

Другий ефект менш приємний: ритм гри став крихкішим. Перевірка інколи триває довше, ніж триває атака, яка її спричинила. Команди втрачають темп, тренери нервують, а стадіон зависає в очікуванні. Навіть коли рішення правильне, “ціна паузи” відчувається.

Третій ефект, про який говорять уболівальники: емоції змінили форму. Гол уже не завжди святкують одразу на повну, спершу ловлять погляд арбітра і жест прямокутника. Футбол не став холодним, але став обережнішим у радості: спершу підтвердження, потім вибух.

Плюси й мінуси VAR

Почнемо з плюсів, бо вони не вигадані. VAR реально “прибирає” грубі промахи, а також дисциплінує: захисники обережніше працюють руками в штрафному, нападники рідше йдуть у відверту симуляцію, бо повтор не забуває.

Плюс: менше результативних помилок у голах, пенальті та вилученнях.
Плюс: прозоріша логіка суддівства, коли повтор доступний глядачеві.
Плюс: знижується тиск “натовпу” на арбітра, бо є відеопідтвердження.

Але й мінусів вистачає. Найболючіше місце не в камерах, а в трактуваннях. Один і той самий контакт у штрафному в різних матчах інколи оцінюють по-різному, і саме тут народжується недовіра. Друга проблема, що часто спливає: надповільні повтори. У “слоу-мо” будь-який дотик виглядає драмою, і це підштовхує до рішень, які в реальній швидкості епізоду здавалися буденними.

Мінус: затримки, що ламають темп і нервують гравців.
Мінус: “мікроскопічні” втручання там, де очікували лише явні помилки.
Мінус: різні стандарти трактувань між лігами та турнірами.

Ще один нюанс, про який говоримо рідше: комунікація. Коли стадіон не чує пояснення, а бачить тільки жест, простір для домислів росте швидше за будь-яку графіку офсайду.

Майбутнє VAR

У 2026 році курс зрозумілий: менше затримок і більше “факту”, менше суб’єктивної дрібноти. На порядку денному IFAB перед щорічним засіданням 28 лютого 2026 у Вельсі обговорювали зміни, які мають пришвидшити матч і зменшити кількість спірних пауз.

УЄФА через заяви керівників суддівського напрямку теж підкреслює ту саму лінію: VAR потрібен для очевидних інцидентів, а не для полювання на дрібні штрихи. На практиці це означає дві речі: суворіший фільтр для втручань і технічні рішення, що скорочують час перевірок, зокрема в офсайдах.